У 1862 році в Кобриново, як у волосному селі, було відкрито школу, яка пізніше стала однокласною церковно – парафіяльною школою. До 1883 року в Кобриново взагалі не було приміщення школи. Діти навчалися в приватній хаті громадянина Халупи Андрія.

Він жив в одній половині хати, а другу, через сіни, віддавав у найми для навчання дітей. Цей же Халупа Андрій, малописьменний чоловік, що умів лише читати псалтиря, сам і навчав сільських дітей. Хата Халупи стояла біля вигона, а на вигоні був шинок.
У ньому « учитель» відбирав могоричі у селян за « навчання».
1883 рік. У селі Кобриново збудовано шкільне приміщення для церковно – приходської школи із трьохрічним строком навчання .
Це був глинобитний будинок на одну класну кімнату. В другій половині цього будинку була квартира для вчителя. Діти всіх трьох груп ( класів) навчалися по сполученню в одній класній кімнаті одним учителем. Всього тоді навчалося не більше 30 – 40 учнів. Це були діти переважно заможних селян, а діти бідняків і безземельних, так звали бобилів, до школи не ходили.
Всі предмети в тодішній школі викладались на нерідній мові. Особливо тяжким було вивченням старослов’янської азбуки.
Провідне місце серед навчальних предметів займає Закон Божий, вивчення Старого і Нового Завітів. Ці предмети читав лише священник Скрипчинський Семен.
Пізніше церковно – парафіяльна школа була відкрита і в селі Гуляйка. Про це сказано в « Списке населенных мест Киевской губернии», ( Київ, 1896 р. ст. 104,108).
Під час першої імперіалістичної війни в 1915 році сільський священник Скрипчинський Семен і староста села закрили школу.
На вимогу селян, в основному жінок, бо чоловіки були на фронті,
відкрити школу в селі, отець Скрипчинський відповів : « Селянам освіта непотрібна» . Тоді жінки вмовили сільського інваліда Проценка Ничипора навчати дітей у своїй хаті. Проценко погодився,
обладнав другу половину хати ослонами і став навчати дітей .
Про це довідались сільські священник і староста. Вони прийшли до цієї « школи», розігнали дітей поперекидали ослони в хаті і заборонили навчання. Так ніхто дітей у селі до 1917 року і не вчив.
Відновилося навчання дітей у школі в перші роки радянської влади. Приміщеннями стали найкращі панські будинки

/Files/images/Безымянный.jpg

Всі предмети в тодішній школі викладались на нерідній мові. Особливо тяжким було вивченням старослов’янської азбуки.
Провідне місце серед навчальних предметів займає Закон Божий, вивчення Старого і Нового Завітів. Ці предмети читав лише священник Скрипчинський Семен.
Пізніше церковно – парафіяльна школа була відкрита і в селі Гуляйка. Про це сказано в « Списке населенных мест Киевской губернии», ( Київ, 1896 р. ст. 104,108).
Під час першої імперіалістичної війни в 1915 році сільський священник Скрипчинський Семен і староста села закрили школу.
На вимогу селян, в основному жінок, бо чоловіки були на фронті,
відкрити школу в селі, отець Скрипчинський відповів : « Селянам освіта непотрібна» . Тоді жінки вмовили сільського інваліда Проценка Ничипора навчати дітей у своїй хаті. Проценко погодився,
обладнав другу половину хати ослонами і став навчати дітей .
Про це довідались сільські священник і староста. Вони прийшли до цієї « школи», розігнали дітей поперекидали ослони в хаті і заборонили навчання. Так ніхто дітей у селі до 1917 року і не вчив.
Відновилося навчання дітей у школі в перші роки радянської влади. Приміщеннями стали найкращі панські будинки

В роки громадянської війни банди петлюрівців і махновців вчиняли погроми, вони спалили одне шкільне приміщення, а друге почали руйнувати. Проте ревком у селі відновив приміщення.
У роки культурної революції в школі навчалися не лише діти, а й дорослі селяни, ліквідовуючи неписьменність. У 1922 – 27 роках працювали: зав. школою учитель Корнілов, учителі Погрібняк Степан Дмитрович, Сусіда Григорій Лавронович, Фещенко Василь Харитонович

Погрібняк Степан Дмитрович.

/Files/images/Безымянный1.jpg


У листопаді 1924 році, за дорученням комсомольського осередку, комсомолець Іван Капелюшний організував у школі піонерську організацію. Першими піонерами були Кавун Яків Фатович,
Левченко Михайло, Халупа Василь Іванович, Бривус Андрій Євменович,
Панченко Микола Федорович, Довгань Григорій , Кавун Фросина, Поєдинок Максим, Рябошапко П. О., Косенко Микола, Фещенко Марія, Костенко Іван, Кавун Тодоска та інші.
Перший піонерський загін складався з 48 осіб. Слід відзначити що в ті роки піонерські збори проходили дуже жваво. Піонерів цікавила інформація про політичні події нашої країни та за кордоном.
Вони брали активну участь у роботі сільської хати – читальні, допомагали жінкам, чоловіки яких знаходились на службі в Червоній Армії, організовували колективні прогулянки та екскурсії, допомагали колгоспу в знищенні бур’янів та збиранню врожаїв.

Першими піонервожатими в школі були: Капелюшний Іван Васильович, що згодом довгий час працював замісником начальника відділу педвузів Міністерства освіти УРСР; Кавун Яків Фатович – комсомолець, Халува Василь Іванович - комсомолець,
У 1925 році церковно – парафіяльна школа в селі Кобри ново була реорганізована в початкову школу на базі чотирьохрічки.
З 1925 року було введено загальнообов’язкове початкове навчання за рахунок держави для всіх дітей шкільного віку,
а в 1930 -31 роках було здійснено перехід до загальнообов’язкового навчання всіх дітей в обсязі програми семирічної школи. Навчання проводилось в пристосованих панських будинках. Семирічну школу очолив Нещадим Микола Артемович (1934- 1936 рр.) У 1934 році в селі відбувся перший випуск учнів 7 класу. За 8 передвоєнних років закінчили Кобринівську семирічну школу і здобули семирічну освіту 203 особи.
З 1936 – 1938 рік директором став Папуша Сава Петрович. У 1938 році його змінив Войтко Лука Анатійович, який на цій посаді пропрацював до 1941 року. Про це згадує у своїй книзі « Ранок життя мого» письменник, уродженець с. Кобриново Анатолій Халупенко :
« Перед початком війни у нас директором школи був Лука Анатійович Войтко». З початком війни він пішов на фронт захищати батьківщину. В одному з боїв загинув.

25 жовтня 1941 року німецькі власті оголосили , що починається навчання в школах, директором школи був призначений Панченко Микола Федорович. Проте 13 лютого 1942 року за наказом рейхскомісара України школи скрізь були закриті… Нібито
« з одного боку з міркувань охорони народного здоров’я, а з другого – через те, що немає придатної для вихователя молоді учбового матеріалу…» Про це розповідається в Черкаському облдержархіві від 21 .10. 1941 р. За цим наказом і була закрита школа в Кобриново.
Під час німецької окупації в селі була створена підпільна партизанська група. ЇЇ командиром був учитель Панченко Микола Федорович.

6 березня 1944 року село було звільнене від німецько – фашистських загарбників. У числі визволителів нашого села були офіцери Микола Іванович Симоненко та
Кандідов Д.О. . Зв'язок з ними встановили юні слідопити школи. І. Н. Симоненка і
Д.О. Кандідов були почесними гостями школи у 1967, 1976 роках.

/Files/images/102222.jpg

На фото: Микола Іванович Симоненко.

/Files/images/0000000000.jpg

Юний слідопит Кадубенко Світлана вручає від школи подарунок
Кандідову Д.О. А загін юних слідопитів школи у 1967 році у відповідь на візит в село Кандідова Д.О. побував у гостях юних слідопитів селища Волошки Архангельської області.

Весна – осінь 1944 року. Силами матерів, підлітків і стариків школа була підготовлена до навчання. Перший післявоєнний випуск
учнів 7 класу відбувся весною 1946 року.
За після воєнні роки ( 1946 – 1959 рр.) закінчили сім класів, а 1959 по 1961 рр. – 8 класів 1102 учні.

/Files/images/01.jpg

Директорами школи в цей період були: 1950 – 1952 рр. - Пархоменко Панас Васильович.

/Files/images/02.jpg

На фото: педагогічний колектив школи 1951 – 1952 н. р.

Пархоменко Панас Васильович відданий роботі, своєму предмету.
Історію викладав дохідливо зрозуміло і цікаво, про це ще й досі згадують його учні. Як керівник школи особливо дбав про трудове виховання учнів, зв’язок з виробництвом.

Допомогу колгоспу вважав однією з найважливіших функцій школи.
Тому цього директора можна побачити і за насадженням дерев, і з дітьми та вчителями, і за збиранням шкідників, і під час прополювання посівів та збиранні врожаїв.

При школі була добре налагоджена робота учнів на присадибних ділянках ( зав. ділянками Мегесь М.Я., Клочко М.С.), вирощувались кролі. Юннати школи були учасниками і призерами обласних виставок врожаю.
Особлива заслуга Пархоменка Панаса Васильовича як учителя історії, справжнього патріота свого села в тому, що саме він написав нарис історії сіл Кобриново та Гуляйка, історії розвитку освіти в цих селах.

/Files/images/3.jpg

На фото: педагогічний колектив школи на чолі з директором ( 1962 р.)

/Files/images/Безымянный03.jpg

Школа не стояла осторонь жодної важливої сільської події.
Найактивнішу участь взяв її колектив у відкриті монумента Слави.

/Files/images/Безымянный002.jpg

Кращі учні школи Кохно Олена, Кадубенко Світлана та Бривус Валентина готуються запалити вічний вогонь Пам’яті полеглим односельчанам.

/Files/images/004.jpg

Фото 1954 року.
1953 – 1958 рр. – Мережко Григорій Каленикович очолив
педагогічний колектив Кобринівської семирічної школи

1958 – 1968 рр. – Пархоменко Панас Васильович знову був призначений директором семирічної школи. А згодом семирічна школа була реорганізована у восьмирічну.
З 1957 по 1977 рік закінчили 8 класів 943 учні.
Цікавим було життя тодішньої восьмирічної школи.

/Files/images/007.jpg

1968 – 1979 рр. Директор школи Феоктистова Олександра Петрівна

60-ті роки – це роки хрущовської «відлиги». Можна впевнено сказати , що саме «відлигу» внесла в роботу школи Феоктистова Олександра Петрівна. Працюючи директором школи, докорінно змінила відносини в педколективі. Вони стали теплішими, щирішими. Багато працювала над формуванням в учителів гуманного ставлення до учнів Олександра Петрівна була щирим другом , порадником всім, з ким працювала. Випускниця 1964 року Т. Клочко підчас зустрічі однокласників, що закінчили школу 40 років тому, відмітила, що променисті голубі добрі очі цієї вчительки завжди зігрівають її випускників.
Феоктистова Олександра Петрівна була прекрасним господарем школи: дбала про якісні ремонти, про благоустрій подвір’я, перекрила дах.
Особливо доклала багато зусиль для будівництва нового приміщення школи, яке було відкрито у 1975 році. З перших днів життя в новій школі була запроваджена кабінетна система, яка успішно працює і в даний час. А старе приміщення при її сприянню було переобладнано під квартири вчителям.

Працювала від світання до смеркання. Не рахуючись зі своїм здоров’ям, часто їздила у сусідні області, щоб обладнати школу новими меблями, устаткуванням.
Допомагав їй у будівництві приміщення школи тодішній голова місцевого колгоспу Марченко В.Д.

/Files/images/008.jpg

Василь Дмитрович вважав, що школа – осередок освіти і культури на селі і не може бути байдужих до її будівництва. Кожна виробнича нарада в колгоспі не обминала питання будівництва школи.

/Files/images/9.jpg /Files/images/0010.jpg

Олександра Петрівна була мудрим керівником
навчально – виховної роботи. Дбала про впровадження нових педагогічних технологій, технічних засобів навчання. При школі активно працював гурток юних кінодемонстраторів, який вів Клочко Ф. К. А старша піонервожата школи Кадубенко Алла Прокопівна організувала систематичну роботу шкільного радіовузла

Учні школи завжди були активними учасниками районних піонерських зльотів.

Про Олександру Петрівну Феотистову колишній завідуючий районним відділом освіти А.В. Царюк сказав так: « Віддана справі до самозабуття». І тут же пояснював: « Недоліки завжди сприймала, як свої власні, а успіхи ставила в заслугу колективу».
Завжди була в курсі всіх шкільних справ.
Раділа, коли її учні в чомусь відзначались. Багато уваги приділяла патріотичному вихованню. Зокрема, активно сприяла роботі загону юних слідопитів, які віднайшли для села багато імен його визволителів від німецько – фашистських загарбників.
Завжди була разом з дітьми : і під час походів по рідному краю, і під час організації художньої самодіяльності.

/Files/images/011.jpg

На фото : Олександра Петрівна разом з учителькою
Клочко М.С. під час туристичного походу.

Олександра Петрівна вела активну громадську роботу в селі. Як депутат сільської ради, активіст села була занесена на сільську Дошку пошани разом з іншими трудівниками виробництва.
За сумлінну добросовісну працю була відзначена значком
« Відмінник народної освіти УРСР», численними грамотами
МО УРСР , обласного та районного відділів освіти.

/Files/images/0011.jpg

1978 – 1981 рр. Директор школи Комар Анатолій Якович.

Молодий, енергійний 26 – річний директор мобілізував увесь педагогічний колектив на обладнання шкільних навчальних кабінетів, коридорів школи, благоустрою шкільного подвір’я.

/Files/images/0012.jpg

Завжди радився з колективом, інформував колег про новини педагогічного життя в країні, області , району.
За час його роботи директором школи в 1978 році відбувся перший випуск учнів 10 класу.

Перейшовши на роботу в райдержадміністрацію, Комар Анатолій Якович продовжував цікавитись життям школи, відвідував її, сприяв матеріальному забезпеченню.
З 1978 року школа почала функціонувати як середня.
З 1978 по 2007 рік її закінчили 550 учнів. З них отримали золоті медалі 14 учнів, срібні – 13 учнів.

Із 550 випускників школи одержали:
• вищу освіту – 156 учнів
• середню – спеціальну – 249
За роки функціонування нашої школи із її стін вийшло багато знатних людей, які прославили нашу Батьківщину в труді і на фронті.
До таких людей належать:

Палій Федір Прокопович – генерал – майор авіації, Герой Радянського Союзу. У 80 роках на запрошення педагогічного колективу , учнів він приїхав до школи. Відбулась тепла зустріч учнів школи з ним, і піонерську дружину було перейменовано на дружину ім. Ф.П. Палія

/Files/images/Безымянный0014.jpg

На фото: Палій Ф. П. з учнями та вчителями школи.

Кавун Василь Михайлович в минулому член ЦК КПРС, Герой Соціалістичної Праці, голова колгоспу Бершацького району на Вінниччині.
Загородній Григорій Іванович – сталевар, Герой Соціалістичної Праці, що після Великої Вітчизняної війни жив і працював у Нижньому Тагілі.
Зарекомендували себе в навчанні, науці, випускники школи:
Семиріт Марія Сергіївна, 1945 року народження, кандидат наук, доцент викладач Ужгородського університету.

Кадубенко Вікторія Прокопівна – 1948 року народження, кандидат наук, доцент , викладач Запорізького медичного університету, має більше 120 наукових праць.

Кохно Олена Андріївна – кандидат історичних наук, зав. кафедрою краєзнавства Київського інституту валістики.

/Files/images/0015.jpg

Творчість, мистецтво завжди були в пошані у талановитих кобринівців. Так Брижко Данило закінчив художній інститут.
Портрет Т.Шевченка та Д.М. Петрушевського, зроблені ним і подаровані рідній школі, прикрашають шкільну кімнату народознавства.
Талант сільського художника Нагнибіди Ф.В. визнаний у селі. Майже в кожній хаті є його картини, зроблені на тему життя села.
А сильні, красиві голоси сільських співаків , колишніх випускників школи, відомі не тільки в нашому районі , а й за його межами.

І звичайно ж, наші випускники прославили себе в праці .
Сивун М. Г. - знатна доярка. Нагороджена орденом «Знак Пошани», медалями « За трудову доблесть», « За трудову відзнаку».
Цимбал А.Л. – дояр, нагороджений орденом « Знак Пошани»

/Files/images/Безымянный0016.jpg

Березень 1981 - серпень 1996 року Директор школи Панченко Людмила Федорівна

Педагогічний колектив школи налічував в ці роки 19 вчителів та 4 вихователі груп продовженого дня.
Прийнявши школу, віразу ж взялася втілювати своє бачення сучасної школи. Фасад приміщення школи було обкладено облицювальною плиткою. Всю територію школи обгороджено парканом, пришкільні ділянки благоустроєні.
Силами педколективу, учнів, завдяки сприянню голови сільської ради Кліща Л.І., під керівництвом заступника по суспільно корисній праці Марченко М.Д. на території школи закладено березовий парк.
Педагогічний колектив школи прикладав максимум зусиль для успішного навчання та виховання учнів. Зі стін школи вийшли 27 золотих та срібних медалістів. Була відзначена значком « Відмінник народної освіти» Марченко М.Д ., учитель іноземної мови. Учителям Кадубенко ( Цимбал) А.П., Марченко М.Д., Карман П.П. було присвоєно звання « Старший учитель».
У приміщенні школи був обладнаний політичний центр, який очолила Цимбал ( Кадубенко ) А.П. . В політичному центрі школи було сконцентровано наочну агітацію про політичні події в Україні. У ньому ж відбувались зустрічі з ветеранами війни та праці.

/Files/images/00214.jpg

Педагогічний колектив ( а він був в основному молодіжний ) – це однодумці які прикладали ще й чимало зусиль для організації учнівського дозвілля. Цікаві і змістовні тематичні вечори, запальні вечори відпочинку не лишали байдужими учнів школи. А заступники директора з виховної роботи в різні роки Цимбал ( Кадубенко ) А.П., Черепенко Л.В. , Драченко Н.І., Романенко ( Шеповалова) Т.І. віддавали своє молоде учительське натхнення дітям. Царицею книг в школі була бібліотекар Ніскаус Л.М., яка вміла прищепити любов до книги. А художній керівник школи Брижко В.Г. так організував заняття шкільного хору, що його учасники були неодноразовими переможцями районного огляду художньої самодіяльності і брали участь у регіональних конкурсах.
У роки роботи директором Панченко (Клочко) Л.Ф. особливо ефективно велося трудове навчання в школі, так зване виробниче навчання. Для хлопців було введено тракторну справу, яку вів учитель Кліщ Л.І., для дівчат операторів машинного доїння ( Павліченко С.А.).
Тракторна справа була плідною 12 випускників школи лишилися працювати в місцевому колгоспі трактористами. Це все було організовано тодішнім головою колгоспу Ніскаус В.Н.

У 80 – ті роки проявив себе шкільний КІД, яким керувала учитель іноземної мови Марченко Марія Дмитрівна. В одному із конкурсів, оголошеним газетою « Сільські вісті» учасники клубу здобули призове місце і були нагороджені кубком.

/Files/images/00111.jpg


На фото: Марченко Марія Дмитрівна серед кідівців.

/Files/images/0024.jpg

На фото: відкриття меморіальної дошки Васі Костенка випускника школи, що загинув в Афганістані .
Учителі школи не тільки старанно працювали, але й цікаво, змістовно відпочивали.

/Files/images/0019.jpg

За добру роботу з колективом школи Людмила Федорівна нагороджена медаллю « За доблесний труд», і кількома грамотами обласного та районного відділами освіти.

/Files/images/0020.jpg
1996 рік

Біля керма Кобринівської середньої школи став Кліщ Леонід Іванович. Він дбає про те, щоб сільська школа, її територія мали привабливий вигляд, були оформленні відповідно сучасним вимогам.

У школі з’являється методичний кабінет, біля витоків якого стояла і завуч школи Панченко Л.Ф., він став осередком роботи методичних об’єднань вчителів:
• початкових класів ( К- к Ковіня О.В. )
• суспільно – гуманітарного циклу ( К – к Цимбал А.П.)
• природничо – математичного циклу ( К – к Бондар Г.М. )
• класних керівників ( К – к Шеповалова Т.І.)

Вчителі школи значну увагу приділяють реалізації нових освітніх технологій. Як результат – відзначення обласною виставкою « Освіта Черкащина – 2006» робіт Любіченко Л. В., Зубрицького Р.П. , Зубрицької Г.М., Іщенко Т.М.

Ставши завучем Любіченко Л.В. продовжує організовувати роботу педколективу в руслі освоєння та реалізації нових освітніх технологій,
Також багато уваги вона приділяє естетичному оформленню школи.

Створено комп’ютерний клас,( учитель інформатики Голуб С.В.).
Перший комп’ютер з’явився у школі завдяки налагодженню зв’язків з депутатом Верховної Ради Онуфрійчуком Михайлом Яковичем.

/Files/images/Безымянный0021.jpg

Реорганізовується бібліотека як інформаційний центр ( багато зусиль до цього доклала бібліотекар Кліщ Ольга Іванівна, бібліотека стала найкращою в районі ).

Найголовніше: із звичайної середньої школа перетворюється в навчально – виховний комплекс. Не багато в районі серед директорів знайшлося сміливців, що взяли на себе таку відповідальність.

/Files/images/000123.jpg

На фото: ігрова кімната.
Цілий ряд кропітких робіт довелося директору для цього виконати.
Старання і сумлінна праця Кліща Леоніда Івановича була відмічена районним відділом народної освіти. Він був нагороджений грамотами, а комплекс не раз займав призові місця.

/Files/images/PICT0692.JPG

Яскравою подією життя школи в цей період був її ювілей.
У 2000 – му році виповнилось 25 років новому приміщенню школи.
І ініціатором цієї урочистості був директор Кліщ Леонід Іванович.
На свято були запрошені почесні гості, в першу чергу ті, хто був причетний до її будівництва: директор школи Феоктистова О. П., голова колгоспу Марченко В. Д., який приїхав з ансамблем « Сузір’я» Ірпінської податкової академії, Замрикоза В. П., прораб будівництва.
Зал був переповнений. Тут були представники райвно
Синьогуб В.М., Щур В.П., держадміністрації Підгорний В. В. , директор щебзаводу Ніскаус В.Н., Анатолій Халупенко, письменник,
Вчителі – пенсіонери, педколектив школи, колишні випускники, жителі села.

/Files/images/00035.jpg

На фото: вручення регіональної премії імені Федора Мицика учневі
11 класу Нечипоренку Ю.Г. за збірку поезій «І яблуневий цвіт на крилах мрій підносить…».

Знаменною подією школи і всього села був приїзд президента України Віктора Андрійовича Ющенка в Кобриново.
Жителі села дуже тепло зустріли свого президента.

/Files/images/00045.jpg

На фото: В.А. Ющенко з кращими ученицями Кавун Дар’я і Ожиндович Людмила.

Хліб і сіль президенту
і його родині

Сучасна школа живе цікавим і змістовним життям.

Наступна сторінка

Кiлькiсть переглядiв: 123