/Files/images/vrtualniy_muzey/vidatn_osobistost/default.jpegПЕТРУШЕВСЬКИЙ Дмитро Мойсейович

(13(01).09.1863—12. 12.1942)

— історик-медієвіст. Засл. професор (1925). Академік АН СРСР (1929; чл.-кор. — з 1924). Н. в с. Кобринов (нині с. Кобринове Тальнівського р-ну Черкас. обл.). Середню освіту здобув у Колегії Павла Ґалаґана в м. Київ. 1882 вступив на історико-філол. ф-т Київ. ун-ту. Після закінчення ун-ту 1886 залишений на кафедрі всесвітньої історії для підготовки до професорського звання. 1894—97 — приват-доцент Московського університету. Після захисту магістерської дисертації в Київ. ун-ті 1897 обраний екстраординарним професором Варшавського ун-ту (з 1902 — ординарним професором), де викладав 9 років. 1906 був знову запрошений у Моск. ун-т, котрий, однак, залишив 1911 на знак протесту проти реакційних реформ міністра освіти Л.Кассо, що позбавляли ун-т автономії. Кілька років викладав у Моск. вільному ун-ті А.Шанявського та Петерб. (Петрогр.) політех. ін-ті і лише 1917 знову повернувся в Моск. ун-т, де був затверджений ординарним професором по кафедрі всесвітньої історії. 1921 обраний директором Ін-ту історії при ф-ті сусп. наук Моск. ун-ту. У наук. спадщині вченого помітне місце посідають публікації документів із середньовічної історії Англії. Він зініціював видання російською мовою праць Дж.Брайса, У.-Д.Ешлі, У.Різона, Г. фон Бєлова, М.Вебера, був їх наук. редактором і автором ґрунтовних вступних статей. Автор фундаментальної праці «Повстання Уота Тайлера: Нариси з історії розкладу феодального ладу в Англії», яка витримала, не рахуючи журнальних публікацій, 4 видання (останнє 1937) й була захищена як магістерська дисертація в Київ. ун-ті 1897. Друга частина її — як докторська в Моск. ун-ті 1904. Чотири видання витримали «Нариси з історії

Герої села Кобринове

/Files/images/vrtualniy_muzey/vidatn_osobistost/1.jpg

Палій Федір Прокопович

Ф. П. Палій народився 2 серпня 1916 року в с. Кобринове Тальнівського р-ну на Черкащині в сім’ї хліборобів. Закінчивши сільську семирічну школу, він у 1932 р. поступає в Тальнівський сільськогосподарський технікум, який закінчив у1935 р. з відзнакою. «Комсомолець на літак!» - був призив комсомолу і Федір Палій став курсантом Севастопольського авіа училища, яке також закінчив з відзнакою. Велика Вітчизняна війна застала офіцера Палія на бойовому посту в складі 16-ї авіа дивізії, де він був заступником командира ескадрильї. Перше бойове хрещення пілот Палій пройшов у повітряному бою з ворогом у районі залізничних станцій Сокаль, Броди, Христопіль. Тут відважний пілот зробив 8 бойових вильотів, скинувши на голови фашистів перші тонни бомб. В цьому бою був поранений.

Після госпіталю Федір Прокопович був призначений командиром ескадрильї бомбардувальників «ПЕ-2». В боях на Сталінградському фронті ескадрилья Палія провела 245 бойових вильотів. Відважний командир особисто зробив 41 бойовий виліт. 19 серпня 1942 р. бойова дев’ятка ПЕ-2 під командуванням Федора Палія двічі бомбила ворога на переправах Дону і в районі озера Цаца. За зразкове виконання бойових завдань командування на Сталінградському фронті Ф. П. Палій нагороджений орденом Червоного Прапора і медаллю «За оборону Сталінграда». Потім визволяв Донбас: Амросієвку, Чистякові, Акімовку. А далі – незабутні бої за Дніпро, прорив оборонної полоси ворога на р. Молочній.

В цих боях з лютого 1943 р. по червень 1944 р. ескадрилья Ф. Палія зробила 767 бойових вильотів. Тут майор Палій особисто провів 60 повітряних боїв з ворогом. Груди Ф. П. Палія за ці бої прикрасив другий орден Червоного Прапора і орден О. Невського. 3 червня 1944 р. ескадрилья майора Палія громила ворога на території Білорусії. З червня по грудень 1944 р. було проведено 286 бойових вильотів. З них особисто Ф. Палій провів 34. За ці подвиги Ф. Палій був нагороджений Орденом Вітчизняної війни І ст. Як кращий командир був назначений командиром 135 бомбардувального авіаційного Таганрозького Червонопрапорного Ордена О. Невського полка.

З 23-го грудня 1944 р. по березень 1945 р. полк громив ворога у Східній Прусії, зробивши 584 бойових вильоти, скинувши на фашистів 444 тонни бомб. Полк бомбардувальників під командуванням Ф. Палія за роки війни провів 1887 бойових вильотів. Із них на особистому рахунку командира полку Ф.П. Палія 168 бойових вильотів, з яких 57 з пікіруванням на ворожі об’єкти.

Помер 15 вересня 1996 р. Похований у м. Черкаси.З літературно-публіцистичного видання Тальнівський край (А. І. Поліщук) Вранці 26 червня 1941 року, одержавши чергове бойове завдання, заступник комеска Федір Палій у складі ескадрильї бомбардувальників вилетів на Захід, туди, де війська гітлерівського генерал-полковника Евальда фон Клейста намагалися прорватися в напрямі Києва. Під крилом літака пропливала рідна земля, на якій уже четвертий день точилися запеклі бої. Ескадрилья взяла курс на сокальський виступ, з якого гітлерівці рвалися на Луцьк, Рівне, Новоград-Волинський. На підході до станції Сокаль ескадрилью обстріляли польові зенітні батареї ворога. Майже на ціллю радянські літаки були атаковані «мессершміттами». Вогняні траси перехрещували небо.

Смертоносний вантаж з дев’яти радянських літаків було скинуто точно на ціль. Гітлерівське угрупування в районі станції Сокаль не дорахувалось в той день не один десяток бойових машин, не одну сотню своїх головорізів. Після того ще не один раз доводилось Федору Палію дивитись смерті в очі, ризикувати машиною і власним життям., та бойова майстерність та витримка, винахідливість і сміливість допомагали йому завжди виходити переможцем, успішно виконувати завдання. Траплялось, з багатьма пробоїнами у площинах повертався «Пе-2» Палія на аеродром, дивуючи молодих пілотів своєю живучістю.

Восени розгорнулась велетенська битва на Волзі. Десятки разів у ті дні підіймався Палій Ф. П. над палаючими руїнами Сталінграда. Сміливо, майже з бриючого польоту, скидав він бомби на окопи ворога, на скупчення його живої сили та техніки, Під час сталінської епопеї виняткові здібності комеска особливо яскраво проявились у бою в районі озера Цаца, коли дев’ятьом нашим бомбардувальникам довелося вести боротьбу з вісімнадцятьма фашистськими винищувачами. Бій був надзвичайно запеклим, Від ворожого снаряда спалахнуло крило бомбардувальника. Та Палій мужньо вистояв до кінця. Лише коли три фашистських літаки було підпалено, а шість виведено з ладу, Федір Прокопович повів свою ескадрилью на аеродром. На Сталінградському фронті ескадрилья, якою командував Ф. П. Палій, провела 245 бойових вильотів. Комеск Ф. П. Палій на чолі свого підрозділу багато разів вилітав на бомбардування гітлерівців на переправах Дону, заважаючи військам гітлерівського генерала Манштейна деблокувати оточену в районі Сталінграда 6-у армію Паулюса.

Груди відважного льотчика прикрасив орден Червоного Прапора. У складі військ Південного фронту Федір Прокопович Палій провів 60 успішних вильотів. Його ескадрилья зробила 767 бойових вильотів. Вона бомбардувала ворога у Донецьку, Таганрозі, на річках Молочнійі Міусі. Хороброго командира ескадрильї було нагороджено другим орденом Червоного Прапора і орденом Олександра Невського.

Пізніше Федір Прокопович Палій воював на 4-у Українському і 3-у Білоруському фронтах. Будучи командиром авіаційного полку, він не раз водив свої ескадрильї на бомбардування живої сили та техніки ворога. За період війни Ф. П. Палій здійснив 180 бойових вильотів. Війну закінчив на території Східної Прусії. За виняткову мужність і відвагу, виявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, Вітчизна присвоїла Федору Прокоповичу Палію звання Героя Радянського Союзу.

/Files/images/vrtualniy_muzey/vidatn_osobistost/2.jpg

Кавун Василь Михайлович

Народився 5 серпня 1928 р. в с. Кобринове Тальнівського р-ну Черкаської області.

Після закінчення сільської семирічної школи навчався в середній школі с. Гусакове Звенигородського р-ну. Потім поступив в Уманський інститут, який закінчив у 1951 році.

З 1952 р. працював агрономом у с. Мягкохід Жулинського р-ну Вінницької області. З 1954 р. голова колгоспу в с. Шляхова Бернадського р-ну Вінницької області в колгоспі ім. Сталіна, який потім було перейменовано на колгосп ім. 22-го з’їзду КПРС.

За заслуги у виробництві зернових і розвитку тваринництва був удостоєний звання «Герой соціалістичної праці». До 1990 р. був член ЦК КПРС до розпаду СРСР. Працював головою Вінницького облвиконкому і першим секретарем Житомирського обкому партії. Депутат Верховної Ради України 4-го скликання.

Пенсіонер. Проживає в м. Києві. Очолює громадський фонд «Деревлянин».З літературно-публіцистичного видання Тальнівський край (А. І. Поліщук)

Ріс , як і всі діти воєнного лихоліття, знав і горе, і злидні, і голод. Та була й велика жага вчитися. Після закінчення в 1953 році Уманського сільськогосподарського інституту Василь Михайлович працював спочатку головним агрономом колгоспу 40-річчя Жовтня Бершадського району Вінницької області, куди дістав направлення після навчання. З 1953 по 1958 рік В. М. Кавун уже голова колгоспу ім. Куйбишева Теплицького району цієї ж області.

З 1958 року по 1970 рік Василь Михайлович голова колгоспу імені ХХІІ партз’їзду Бершадського району. Легких шляхів не шукав і не вибирав, А ось нові технології в господарстві впроваджував, намагався йти в ногу з життям, шукав нове, а найбільше працював, бо рід Кавунів у Кобриновому знали й знають, як дуже трудолюбивий. В 1962 році Василю Михайловичу Кавуну, як талановитому керівнику, хліборобу з діда-прадіда, щирій, наполегливій людині, що вміє ставити цілі і виконувати, досягати їх, було присвоєно високе звання держави – Героя Соціалістичної праці.

З 1970 року по 1978 рік В. М. Кавун – голова виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів. Він був делегатом ХХІІ-ХХVІ з’їздів КПРС. З травня 1978 року Василь Михайлович очолив Житомирську обласну партійну організацію, він – перший секретар Житомирського обкому КП України. Працював не покладаючи рук. Відзначався грамотами, нагородами. Ставши народним депутатом СРСР, в 1989 році залишив партійну посаду.

Батько двох синів, дідусь двох онуків. Проживає в місті Києві. Очолює Благодійний фонд «Древляни».


/Files/images/vrtualniy_muzey/vidatn_osobistost/3.jpg

Загородній Григорій Іванович

Уродженцю с.Кобринове Тальнівського району Загородньому Григорію Івановичу за високі показники, самовіддану працю присвоєно звання Героя Соціалістичної праці.

Працював сталеваром на Уралі.

Кiлькiсть переглядiв: 294