Кобринівська гімназія Тальнівської міської ради Черкаської області

Сьогодні село змінилось. У добротних будинках по-сучасному вмебльовані кімнати. Та в багатьох сім’ях все ж збереглися давні хороші традиції прикрашати хату вишитими рушниками, домотканими доріжками, народними виробами.

У_цьому куточку ви бачите скриню, в якій зберігався святковий одяг: вишиті сорочки, плахти, спідниці, хустки, корсетки, свитки та ін. речі. Зверніть увагу на оцю ось свиту. Подивіться, всі шви на ній виконані вручну, а який добротний вигляд вона має. Ось жіночі сорочки, верхню частину яких оздоблювали вишивкою, особливо рукави; а нижню шили з грубішого полотна. Тут же – маленька скринька з намистом, віночками, стрічками для дівчаток.

Здавна українці славилися своєю гостинністю. Хлібом-сіллю зустрічали вони дорогих гостей. У щоденному харчуванні селян чільне місце посідав хліб, про що свідчать прислів’я «Хліб – усьому голова», «Хліб усьому пан». З покоління в покоління передавалось шанобливе ставлення людей до хліба. Важливу роль відігравав хліб у багатьох звичаях і обрядах: хліб уособлював гостинність, добробут і доброзичливість.

Є в експозиції музею дитяча колиска. Якщо в родині народжувалась дівчинка, для неї робили колисочку або ясенову, або калинову, або кленову. А коли народжувався хлопчик, то для нього робили тополеву колиску.

Ви бачите стіл, за яким приймали гостей. На столі полив’яний посуд: миска, глечик, дзбанок. Начищений, розкладений дбайливою господинею посуд, радував око односельців. Тут же дерев’яні ложки, келих, майстерно виконана ваза в формі рибини з чудовою квіткою, - виготовлені нашим сільським народним умільцем Трохименком Андрієм Прокоповичем.

Українська піч... Хранителькою домашнього тепла вона вважалася. В ній пеклось, варилось, смажилось. Вона зберігала теплою страву увесь день. А ще була місцем тепла. Вона зігрівала своїм теплом усіх, а особливо старого і малого.